Лагоріо Лев (1826-1905) — український та російський художник-мариніст. Перший учень Айвазовського, його підмайстер, представник кіммерійської школи живопису. Народився в м. Феодосія в родині неаполітанського віце-консула. Рано виявив здібності і потяг до малювання, потрапив до майстерні І. Айвазовського (1839—1840). Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв (1843-1850) де вчився у М. Воробйова, яку закінчив з великою золотою медаллю і званням класного художника I ступеня. Паралельно вчився у А. Зауервейда, Б. Віллевальде. З метою вдосконалення майстерності мариніста здійснив подорож на військовому фрегаті «Грозящий» (1845), та на власному човні плавав по Фінській затоці (1846). Був відправлений на Кавказ (1950) «для написания тамошних видов». Гори Кавказу назавжди полонили Лагоріо. З 1853 по 1860 рік перебував за кордоном в пенсіонерській поїздці, звідки привіз близько 30 картин, за які отримав звання профессора пейзажного живопису. Починаючи з 1880-х років Лагоріо багато працював аквареллю. Був членом Товариства російських акварелістів. Почесним член Академії мистецтв (з 1900). Мав майстерню в Судаку, куди щоліта виїжджав на етюди.